Способи творення нових слів в українській мові
В українській мові виділяють морфологічні та неморфологічні способи
словотворення.
До морфологічних способів належать такі типи творення [Шаряк, с. 164]:
- суфіксальний
(спосіб творення слів за допомогою суфікса: гарячий → гаряченький, слухати →
слухач, вітер → вітерець);
- префіксальний
(спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: давати → надавати,
хто → ніхто, в'язати → вив'язати);
- префіксально-суфіксальний
(дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи
словотворчого префікса і суфікса: межа → безмежний, при дорозі → придорожній);
- безафіксний
(спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова: переходити → перехід,
нічний → ніч).
- складання
основ і слів (спосіб творення слів, при якому дві й більше основ поєднуються в
одне слово: хмари чесати → хмарочос, синій + жовтий → синьо-жовтий).
При неморфологічних способах творення утворення нового слова відбувається:
- через
злиття цілого словосполучення (цього дня → сьогодні, добра ніч → добраніч);
- через
набуття ним нового значення: корінь (у рослин) → корінь (у математиці);
супутник (людина) → супутник (літальний апарат);
- шляхом
переходу однієї частини мови в іншу: операційна, швидка.
Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ
кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної
(хмарочос ← хмари чесати, життєпис ← життя писати, хвилеріз ← хвилі різати,
лісостеп ← ліс і степ, синьо-жовтий ← синій і жовтий, кисло-солодкий ← кислий і
солодкий). Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема,
яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися
суфіксацією (правосторонній ← права сторона, однобічний ← один бік,
сільськогосподарський ← сільське господарство). Прикметники, утворені на базі
сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій,
студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а
прикметники, утворені на базі підрядної сполуки — разом (народногосподарський,
лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися
і без інтерфікса (всюдихід ← всюди ходити). Окремо виділяють складання слів
(батько-мати ← батько і мати, хліб-сіль ← хліб і сіль, мед-пиво ← мед і пиво,
срібло-золото ← срібло і золото, туди-сюди ← туди і сюди). Твірні основи можуть
укорочуватися при поєднання, тоді цей спосіб словотвору називається
телескопією. Слова, утворені способом складання, називаються складними [Курушина, с. 119].
Ще одним різновидом словотвору є абревіація. Складноскорочені слова
(абревіатури) можуть утворюватися:
- складанням
частин кожного з твірних слів, що входять до базового словосполучення (завмаг ←
завідувач магазином),
- складанням
частини твірного слова і цілого твірного слова (держадміністрація ← державна
адміністрація, медсестра ← медична сестра),
- складанням
назв початкових літер твірних слів (УТН ← Українські телевізійні новини, ЛПУ ←
Ліберальна партія України),
- складанням
початкових звуків твірних слів (загс ← запис актів громадянського стану, ДЕК ←
державна екзаменаційна комісія),
- складанням
початкових частин і звуків, літер, цифр тощо (облвно ← обласний відділ народної
освіти, СУ-15 ← від Сухий, прізвища конструктора).
Способи творення іменників
1. Префіксальний: дід — прадід, друг — недруг.
2. Суфіксальний: гриб — грибок, стіл — столик, дорога — доріжка.
3. Префіксально-суфіксальний: береза — підберезник, нога — підніжок, спокій
— заспокоєння.
4. Безафіксний: підписувати — підпис,розшукувати — розшук, синіш — синь.
5. Основоскладання: пароплав, стінгазета, телебачення.
6. Словоскладання: школа-інтернат.
7. Абревіація: ГЕС, ООН, агропром, юннат.
8. Перехід з іншої частини мови: вчительська, черговий, учений.
Способи творення прикметників
Префіксальним способом прикметники утворюються від:
а) прикметників: сильний — пресильний; високий —невисокий;
б) іменників (із прийменником без): без меж — безмежний; без крил —
безкрилий.
Суфіксальним способом прикметники утворюються від:
а) іменників: сон — сонний; книга — книжний, книжковий;
б) прикметників: білий — біленький, білесенький, білісінький, білуватий;
тісний — тіснуватий;
в) дієслів: гнути — гнучкий; брати — беручкий; пекти — пекучий;
г) прислівників: тут — тутешній; вчора — вчорашній.
Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменників:
без талану — безталанний; при школі — пришкільний.
Основоскладанням утворюються прикметники від:
а) двох прикметників: кислий і солодкий — кисло-солодкий; світлий і синій —
світло-синій;
б) сполучення іменника і прикметника або числівника: довгі ноги —
довгоногий; сільське господарство — сільськогосподарський.
Складносуфіксальним способом (складанням основ з додаванням суфікса)
утворюються прикметники від словосполучень: п'ятнадцять років —
п'ятнадцятирічний, десять поверхів — десятиповерховий, лівий бік — лівобічний [Городенська, с. 91].
Способи творення дієслів
Дієслова можуть утворюватися від дієслів та інших частин мови.
Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів,
причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів,
які надають дієслову іншого значення:
Зайти, прийти, вийти, перейти, підійти, надійти, зійти, дійти, відійти,
обійти.
Це найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.
Суфіксальним способом утворюються дієслова від:
- інших дієслів: стукати — стукнути, посилити —
посилювати;
- іменників: зима - зимувати, коса — косити, мова — мовити;
- прикметників: блідий — бліднути, блідніти; синій —
синіти, синити;
- числівників: двоє — двоїтися, четвертий — четвертувати;
- займенників: ти — тикати, ви — викати;
- вигуків: ох — охати, ай — айкати.
Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:
- інших дієслів: ходити — походжати, бігти — підбігати,
білити — оббілювати;
- іменників: зброя — озброїти, земля — заземлити;
- прикметників: власний — привласнити, більший —
перебільшувати;
- числівників: троє — потроїти;
- займенників: свій — засвоїти.
Прислівники творяться такими способами:
- префіксальним: невисоко, замало;
- суфіксальним: добре, гарнісінько;
- префіксально-суфіксальним: по-українськи, наодинці;
- злиттям основ: ліворуч, босоніж;
- складанням однакових або близьких за значенням слів:
часто-густо, ледь-ледь; перехід інших частин мови в прислівники: жаль, зимою [Городенська, с. 104].
Винятково важлива роль у вираженнi найрiзноманiтнiших лексичних значень,
якi властивi словам i багатьом сполученням слiв, належить засобам словотвору,
особливо афiксам (префiксам, суфiксам, частково i флексiям), основоскладанню.
Кожен словотвiрний афiкс завжди вагомий i функцiонально, бо надає кореневiй
частинi слова iз зовнiшньою чи нульовою флексiєю або кореневiй частинi незмiнного
повнозначного слова чогось нового, якоïсь додатковоï семантики, а з нею й
певноï експресивностi, емоцiйностi, пор.: дiд дiдусь дiдуньо дiдусько дiдисько
дiдище дiдуган; бiлий бiлiший пребiлий бiленький бiлесенький бiловастий бiлявий
найбiлiший.
Функцiï словотвiрних засобiв мовних одиниць практично реалiзуються у
мовленнi всiх носiïв конкретноï мови, отже, i тих, хто не обiзнаний з
мовознавчою теорiєю, а в ïï межах i з теорiєю словотвору.
Словотвiрний афiкс це явище одночасно i лексичне, i морфологiчне, i
стилiстичне, бо кожен суфiкс чи префiкс завжди надає семантицi кореневоï
(основноï, стрижневоï) частини слова або зовсiм нового лексичного значення
(пiсня > пiсняр, будова > перебудова), або значення тiльки додаткового,
особливого, яке доповнює, видозмiнює те, що виражається кореневою частиною
слова.
Словотвiрний афiкс, як вiдомо, перетворює структурно непохiдне слово в
похiдне. Iндивiдуальнiсть, своєрiднiсть афiксного оформлення слiв залежить вiд
ïх частиномовноï належностi, бо слова кожноï окремоï частини мови мають у
певному обсязi свою неповторну систему префiксiв i суфiксiв, наприклад, суфiкси
-анн-, -енн- , iнн- належать до суфiксiв вiддiєслiвних iменникiв (кохання,
бажання, зiставлення, горiння). Такi iменники, будучи семантично спорiдненими
iз «близькозвучними дiєсловами (кохати, бажати, зiставляти, горiти), характернi
здебiльшого (крiм кохання i кохати) для книжних стилiв мови, особливо офiцiйно-
дiлового й наукового, позначають опредмечену дiю i належать до продуктивних
мовних одиниць.
Стилiстичне значення, функцiя змiнного повнозначного слова виражається
всiєю властивою йому формою, яка є носiєм найсуттєвiших для слова якостей його
лексичного й граматичних значень. Словотвiрнi афiкси це своєрiднi форманти,
тобто частини слова, з яких воно утворюється. Ними по-рiзному видозмiнюється
семантика слiв, ïх коренева частина, яка репрезентує лексичне ядро слова, котре
в бiльш чи менш розгорнутiй групi спорiднених iз ним слiв: рука руцi ручка
заручений; мова розмова мовний розмовляти замовляти промовляти та iн. Просте
повнозначне слово може мати в своïй основi (в частинi слова без флексiï) кiлька
афiксiв, але не бiльше пяти префiксiв: пере-штовх-ува-нн-я, с-по-рiд-не-н-ий,
як-най-все-до-з- вол-ен-iш-ий [Клименко, с. 72].
Окрема проблема в теорiï i практицi словотвору це переважаюча належнiсть
лексем iз певним словотвiрним афiксом до стилю мови. Помiтно усталеноï
закономiрностi у цьому немає, бо тiльки зовсiм обмежена кiлькiсть суфiксiв нi
за яких умов не може використовуватись у певних жанрах конкретного стилю.
Наприклад, слова iз суфiксом (суфiксами) субєктивноï оцiнки (пестливостi чи
зневажливостi) не властивi таким писемним жанрам офiцiйно-дiлового мовлення, як
заява, оголошення, автобiографiя, посвiдчення, довiдка тощо. Не характернi
слова з такою експресiєю, емоцiйнiстю також i для академiчно-наукового пiдстилю
(жанру). Натомiсть суфiксальнi слова з виразною обєктивно-субєктивною оцiнкою
(нiжностi чи згрубiлостi i под.) природнi й функцiонально активнi за багатьох
комунiкативних ситуацiй у розмовно-побутовому i художньому стилях, принаймнi в
деяких жанрах цих стилiв, у доброзичливому чи осудливому домашньому мовленнi
тощо.
Украïнська мова має дуже розгалужену систему словотвiрних засобiв, особливо
суфiксальних. ïх семантичнi можливостi i стилiстичнi функцiï незлiченнi. Кожен
окремий словотвiрний афiкс-суфiкс чи афiкс-пре- фiкс це семантично й
стилiстично неповторна, суто iндивiдуальна мовна одиниця, яка не може бути
компенсована й замiнена жодним iншим афiксом, бо кожен iз них виконує в
структурi слова свою функцiю. Наприклад, суфiкс -еньк- комунiкативно
зорiєнтований на вираження словом додаткового значення зменшеностi або
пестливостi, голубливостi (рiченька), тодi як iз суфiксом -ищ- нерiдко повязана
експресiя, емоцiйнiсть чогось або позитивного (веселище, видовище, переможище),
або негативного (дiдище). Група слiв iз цим суфiксом може сприйматися i
нейтрально: становище, пристанище, прiзвище та iн. [Клименко, с. 75]
Роль словотвiрного афiкса щодо кореневоï частини слова завжди семантична,
але нерiвноцiнна, бо в одних випадках суфiкс чи префiкс утворює нову лексему
(море моряк, дiд прадiд), а в iнших тiльки надає ïй якогось значеннєвого
вiдтiнку: снiг снiжок, старий престарий. Перший спосiб словотвору можна вважати
семантичним, другий напiвсемантичним, бо, наприклад, слова автор i спiвавтор,
друг недруг, школа школяр, учитель учителька семантично рiзнi, а писати
написати, лiс лiсок обєднанi спiльнiстю семантики: вони розрiзняються тiльки
лексично-значеннєвим вiдтiнком. Словотвiрна основа в обох випадках лексико-семантична,
семантична: до уваги беруть лексичне значення слiв i властиву ïм експресiю
(виражальну спроможнiсть i функцiональну зорiєнтованiсть), якi привносяться
суфiксом (суфiксами) чи префiксом (префiксами) до кореневоï частини слова.
Залежно вiд суфiкса чи префiкса повнозначне слово набуває такоï стилетвiрноï
якостi, яка також визначає i його належнiсть до певного стилю мови.
Стилiстичну диференцiацiю засобiв словотвору (передусiм суфiксiв) у
мовознавствi вже осмислено й визначено досить повно. Це засвiдчується як
навчальною лiтературою з проблем словотвору (I. Чередниченко, А. Коваль, О.
Пономарiв та iн.), так i низкою спецiальних дослiджень, статей (I.Ковалик, Н.
Клименко, В. Грещук, К. Городенська, В. Горпинич, З. Сiкорська та iн.).
Немає коментарів:
Дописати коментар